У нас за Україну зазвичай болить серце, а повинні боліти кулаки.
Присвята
Не світлий спокій дорогих глибин
Прозорої і чистої науки,
Не золоті натхнення орхідеї.
З ласкавости незмірної своєї, -
Пошли мені, молюсі, дар один:
В імя Її прийняти мужньо муки
І в грізні дні залізної розплати
В шинелі сірій вмерти від гранати.
1931 р. Олег Ольжич.
Немає коментарів:
Дописати коментар